Be ready for quirks of fate, будь готова до вибриків долі

This is the story about the most unexpected morning coffee in my life and what I learnt from it.

So, early nonchalant morning, I am cycling to work earlier than usual in order to participate in a government conference at 8am. There are no cyclists and almost no cars on my way, I am well-rested and full of smiles and happy thoughts. You know this feeling, when it feels too good to be true, right? This is when usually shit happens your fate reaches you. As for me, at that happy sunny moment I don't know yet that a handsome (not sure actually, but let's add it to a better picture) guy with a cup of hot coffee is waiting for me.

In a romantic mood already? Hold on, you'll be surprised :)

Right after Anzac Bridge, on a quiet street three buddies are sipping their early morning coffee. Not just on the street, but in the middle of my left side of the road. Ok, I think, let's not disturb their chat. I am super tolerant when I feel happy. Carefully and slowly I'm overtaking the gang. 

The guy is waiting, remember? Waiting to turn his body 90 degrees and start crossing the road. Without looking to any side. In the exact moment when I am overtaking their morning-coffee-on-the-road-lovers club.

He is tall and his steps are wide. In a blink of eye he collides with the bike and generously pours his large (as far as I can judge from the area of damage) flat-white with one sugar (can guess by smell) over my body from neck to feet.

I keep cycling, but all my back is wet and aromatic liquid on it feels quite hot. Thanks God I didn't take off my wind jacket before!

I stop to take the jacket off and yell to the guy 'Where is your sorry mate? You are on the road, by the way'. Poor dude doesn't answer - may be shocked, may be mourning his lost drink.

I keep cycling, feeling all sticky and stupefyingly smelly. 'Is my change clothes still dry? Backpack is soaking wet...'.

The situation is weird and doesn't promise anything good (I'm starting feeling sick because of coffee evaporation, there is no shower in the office and not enough time to be even partially washed as I'm running late for the conference, I have no spare shoes so white keds bizarrely garnished with coffee spots are going to be a new trend for scientific conference dress code). But, regardless of the situation, what matters is your attitude. Let's concentrate on positive aspects of unexpected morning coffee accident.

- I won't need more coffee today - strong invigorating aroma will stay with me for the whole day

- At least few of my colleagues won't need coffee too - drying clothes will enrich surrounding air with incredibly strong coffee smell, keeping them awake during the day

- There is something new to laugh on

- How many people are able to get their free coffee while cycling? I should feel special

- After surprising collision my morning's hero will probably stay fresh (also stressed, but stress is good for keeping you awake, right?) even without coffee

And the lessons to learn from this situation:

- Always take pedestrians as MORE STUPID than they appear. With a bit of exaggeration, but: when you see a pedestrian and there is no eye contact, be prepared for the worst (they will cross the road without looking, they will pop up behind the parked car, they will happily pour their drink on you, etc.).

- Have a bell on your bike. It's better to be noisy than get into trouble

- 'Vanish' is great, keds look like new

And the most important: stay calm. Your fate will reach you often in the most unexpected manner and there is nothing you can do... Except maybe keeping 'Vanish' ready.


Це історія про найнесподіванішу ранкову каву в моєму житті і те, чого вона навчила.

Отже, ранній ранок, я їду на велику на роботу раніше ніж зазвичай щоб взяти участь у державній конференції о 8 ранку. На моєму шляху жодного велосипедиста і майже немає автівок, я гарно виспалась і повна посмішок і щасливих думок. Вам, напевно, знайоме це відчуття - коли все здається занадто чудовим щоб бути правдою? Це зазвичай трапляється якраз перед якоюсь халепою якимось вибриком долі. Щодо мене, то в цю мить я ще не знала, що симпатичний (не впевнена насправді, але нехай буде для кращої картинки) хлопчина невдовзі розділить зі мною запашну ранкову каву.

Що, є романтичний настрій? Чекайте, все буде ще незвичайніше.

Одразу після мосту Анзак, на тихій вуличці троє друзяк насолоджуються ранковою кавою. І не те що на вулиці, а прямо посеред лівої смуги дороги, якою я їду. Ну добре, думаю, на заважатиму рєбяткам. Я супер толерантна коли почуваюсь щасливою. Повільно й обережно огинаю групу.

Але красень чекає, ви ж памятаєте? Чекає, щоб розвернутись на 90 градусів і рушити через праву проїжджу смугу. Не дивлячись навколо. Якраз в той момент, коли я огинаю їхній клуб-любителів-ранкової-кави-на-дорозі.

Він високий і кроки його широкі. В одну мить він входить в велик і щедро поливає мене з голови до ніг великою (судячи з масштабів трагедії) кавою з молоком і однією ложкою цукру (судячи з запаху).

Я продовжую рухатись, але вся спина мокра й гарячаю Як добре, що я не зняла вітровку по дорозі, як роблю зазвичай!

Зупиняюся зняти вітровку і кричу хлопчині "Де ж твоє "вибач"? Ти на дорозі, між іншим". Бідося не відповідає - може в шоці, а може горює за втраченою кавою.

Їду далі, відчуваю яке все липке і надзвичайно запашне. "Чи моя перевдягачка все ще суха? Рюкзак весь мокрий...".

Ситуація неординарно дивна і не обіцяє нічого хорошого (Мене починає нудити від запаху, в офісі немає душу, та й швидко локально помитись не вийде бо спізнююсь на конференцію, запасного взуття немає і білим кедам з чудернацькими візерунками кавових плям доведеться бути новим трендом наукових конференцій). Проте, незважаючи на ситуацію, твоє ставлення - ось що має значення. Чому б не сконцентруватися на позитивних моментах ранкової кавової аварії?

- Мені не потрібно буде пити каву цього дня - міцний приторний запах буде зі мною аж до вечора

- Кільком моїм колегам не потрібно буде кави також - одяг, що сушиться біля вікна, весь день наповнюватиме довколишній простір кавовими ароматами
- Є новий привід для сміху

- Скільки людей здатні отримати безкоштовну каву, не сходячи з велосипеда? Мені варто почуватись особливою

- Після ранкового зіткнення герой мого ранку деякий час почуватиметься дуже бадьоро (може, забадьоро через стрес, зате зможе обійтися без кави)

Ну і чого навчив ранішній інцидент:

- Завжди завищуй рівень ідіотизму зустрічних пішоходів. Трохи перебільшено, але: коли бачиш пішохода і зоровий контакт відсутній, будь готовим до найгіршого (він(вона) переходитиме дорогу не дивлячись довкола, вигулькне з-за припаркованої автівки, охоче виллє на тебе свій напій і т.п.).

- Причепи дзвоник на велик - краще пошуміти трохи, ніж потрапити в халепу

- 'Vanish' таки класний - кеди як нові.

І найголовніше - зберігай спокій. Доля наздожене, як правило, у дуже чудернацький спосіб, і нічого не поробиш. Ну, хіба тримай "Ваніш" напоготові про всяк випадок.