I am a mom of three now. Wow! Perfect time for new challenges:
- to get used to even dirtier floor and higher piles of laundry. I smile while looking at mom who starts cleaning my kitchen almost immediately after arriving. It used to be the opposite way, and I feel proud of myself - finally I value speaking with kids more then making surroundings neat and clean.
- to call the baby by her proper name (Maria, we keep calling her by our second child's name)
- to appreciate, no, APPRECIATE every spare minute for reading a book.
And the main (and most exciting) challenge so far - to maneuver effectively between wills and necessities of others and myself. It feels like crazy game where the pace and level of difficulty increase all the time, and you feel 'on edge' constantly. But miraculously you keep playing. So far :)
Я тепер - мама трьох. Ухти! Час для нових викликів:
- звикати до ще запиленішої підлоги і до ще вищих гір брудної білизни. З посмішкою дивлюсь на маму, що приїхавши кидається видраювати мою кухню - згадую, як колись все було навпаки і радію що нарешті позбулась звички вважати чистоту вищим пріоритетом за спілкуванням з дітьми)
- називати нову дитинку правильним ім'ям (Марія, вперто називаємо ми її іменем другої донечки)
- цінувати, ні ЦІНУВАТИ вільну хвилину для читання книжки.
Найважче (і найзахоплюючіше) поки що - ефективно маневрувати між бажаннями та потребами інших (включно й себе). Це як шалена гра в якій темп і рівень складності весь час зростає, і весь час відчуваєш себе на межі провалу. Але якимось дивом вигрібаєш з того всього. Поки що :)
Soy una mamá de tres ahora. ¡Guauu! Un momento perfecto para nuevos retos:
- acostumbrarse a pisos más sucios y pilas de ropa sucia más altas. Sonrío mientras miro a mi mamá que comienza a limpiar mi cocina casi inmediatamente después de llegar. Solía ser lo contrario, y me siento orgullosa de mí misma. Finalmente, valoro hablar con las niñas más que un entorno agradable.
- llamar al bebé por su propio nombre (María, seguimos llamándola por el nombre de nuestra segunda hija)
- apreciar, no, APRECIAR cada minuto libre para leer un libro.
Y el desafío principal (y el más emocionante) hasta ahora: maniobrar efectivamente entre las voluntades y necesidades de los demás y de mí misma. Se siente como un juego loco donde el ritmo y el nivel de dificultad aumentan todo el tiempo, y me siento 'al límite' constantemente. Pero milagrosamente sigo jugando. Hasta aquí :)
Comments
Post a Comment