Write postcards, підпиши листівки, escribe unos postales!

Writing postcards with Christmas wishes is not a challenge - adore this ritual of transforming thoughts about precious people into words and funny pictures. But given that two very enthusiastic helpers want to make their input into the process - well, now it's a challenge.

'Can I draw a snowman with a flower om his head?', 'Can snowmen have babies?', 'Mom, I'm turning you into a frog, say ribbit', 'I want to scribble for my friend Bobo (Rosie, Jacob...), 'Who else is left mom? I want to write them by myself', 'Are they waiting for a baby? No? Ok, I will wish them a baby' (sorry for this tactless one guys). Took a couple of hours to finish a dozen of postcards, such a fun though :) And Christmas feels much closer now.

Підписувати новорічні листівки - суцільне задоволення, обожнюю цей ритуал перетворення думок про дорогих серцю людей на слова й кумедні малюнки. Але варто з'явитися двом завзятим помічникам - і ось воно, випробування.

"Можна я намалюю сніговика з квіткою на голові?", "А в сніговиків бувають діти?", "Мама, ти тепер жабка, скажи ква", "Я хочу зробити каляки-маляки для мого друга Бобо (Роузі, Джейкоба...), "Хто ще лишився, мам? Я хочу написати їм сама", "Вони чекають на дитинку? Ні? Добре, я побажаю їм дитинку в цьому році" (вибачте за нетактовність, друзі). Витратили кілька годин на десяток листівок, зате стільки веселощів :) І Різдво відчувається ближчим.

Escribir unos postales es algo que a mí me gusta muchisimo - adoro este proceso de transformación de piensamientos sobre la gente preciosa a las palabras y dibujos. Pero si hay dos ayudantes muy entusiasticos, hay un reto.

"¿Puedo dibujar una muñeca de nieve con una flor sobre su cabeza?", "Unas munecas de nieve, ¿tienen bebes?", "Mama, tu eres una rana ahora, ¡di cua cua!", "Quiero hacer el garabato para mi amigo Bobo (Rosie, Jacob...), "¿A quien tenemos que escribir más, mama? Quiero escribir de mi misma", "¿Estan esperando a un bebe? ¿No? Vale, voy a desearlos un bebe" (perdonan este deseo sin tacto, amigos). Pasamos un par de horas para terminar una docena de postales, aunque fue muy divertido :) Y la Navidad se siente más cerco ahora.