Make a pysanka, зроби писанку!

Today, being 13,000 km far from Ukraine, aged 34, I made my first traditional pysanka.

6 thousands years ago, my proud and passionate Trypillian grand-grand-grand....mother with dark eyes and long abundant hair maid in a braid, took part in a magic ritual. Surrounded by other women, she used a stick and hot wax to put special patterns on an egg. Sun for fortune, curls for protection, flowers for beauty, birds for fertility. They were singing in order to add more power to their wishes. Eggs were dyed using natural colours from plants and kept as talismans to protect family from evil force. They were called 'pysankas' later - after Ukrainian word 'to write', as by putting those special symbols our ancestors were writing their happy (at least, they hoped so) future.

We don't believe in gods of sun and fire today. We write code to create artificial intelligence, cut distances by simple click on our devices and the quantity of new incredible technology we produce goes in geometric progression. Still, with an egg in one hand and a stick with hot wax in the other one, we are making our wishes with all our heart. For fortune, for health, for cheeky kids, for good harvest of apples. And we will always be - passionate as wind, adamant as rocks, soft and thoughtful as grass of our endless steppes. Because in our roots our strength lies.

Cьогодні, за 13 тисяч кілометрів від України, в свої 34, я зробила свою першу справжню писанку.

6 тисяч років тому, моя гордовита і пристрасна трипільська пра-пра-пра...бабуня з темними очима і розкішною косою, брала участь у магічному ритуалі. В оточенні інших жінок, вона з допомогою палички й гарячого воску малювала візерунки на яйці. Сонце - на удачу, равлики - для захисту, квіти - для краси, птахи - для родючості. Жінки співали, щоб додати сили своїм побажанням. Яйця фарбували природніми фарбниками і зберігали ці обереги для захисту домівки від злих сил. Пізніше їх назвали писанками - адже наші пращури з допомогою спеціальних символів "писали" своє щасливе (у всякому разі, їм хотілося в це вірити) майбутнє.

Ми більше не віримо в богів вітру і сонця. Ми пишемо код щоб керувати штучним інтелектом, долаємо відстані простим кліком на наших девайсах, а кількість технологій зростає в геометричній прогресії. І все ж, з яйцем в одній руці і паличкою з воском в іншій, ми загадуємо бажання від усього серця. На удачу, на здоров'я, на щокатих дітлахів, на гарний врожай яблук. І ми завжди будемо - пристрасними як вітер, непохитними як камінь, м'якими й турботливими як трави наших безмежних степів. Тому що в корінні наша сила.